Вітаю!
До роботи - творчо, до дітей - з любов'ю!
Грати. Вчитися. Рости.
Хто такий вчитель-логопед?
Вчитель-логопед – це педагог, фахівець, який займається виявленням та корекцією порушень мовленнєвого розвитку дітей. Логопед працює з корекцією таких дефектів: ритм і темп мовлення, голос, вимова звуків, проблеми з розвитком мовлення, порушення письмового та усного мовлення.
Завдання і напрями роботи вчителя-логопеда
Корекційно-логопедична робота з дошкільниками включає цілу низку завдань:
-
діагностика;
-
формування фонетико-фонематичної сторони мовлення;
-
навички звукового аналізу і синтезу;
-
розвиток дрібної моторики;
-
розвиток координації рухів;
-
розвиток мовного дихання;
-
розвиток просодичної сторони мовлення;
-
розвиток артикуляційної моторики;
-
виправлення порушень звуковимови (постановка, автоматизація, диференціація звуків);
-
збагачення словникового запасу (пасивний та активний словники);
-
формування лексико-граматичної сторони мовлення;
-
формування зв’язного мовлення.
Завдання вчителя-логопеда
Вчитель-логопед планує і здійснює навчально-корекційну роботу з дітьми, які мають вади у мовленні, з урахуванням характеру мовленнєвих порушень, вікових, індивідуальних особливостей дітей. Робота вчителя-логопеда полягає у формуванні правильної вимови звуків і слів, а також розвитку уваги, мислення, пам'яті.
Напрями логопедичної роботи
Діагностика
Діагностична робота вчителя-логопеда є складовою частиною комплексного вивчення дитини. Висновки логопедичного обстеження обов'язково співвідносяться з психологічними та педагогічними спостереженнями. Основна мета цього напрямку - визначення мовних порушень, причин та засобів подолання мовленнєвих недоліків.
Розвиток координації рухів
Координація - процес узгодження активності м'язів тіла, спрямований на успішне виконання рухового завдання. Розвинена координація передбачає не тільки злагоджені рухи, а й узгоджену взаємодію процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Ця умова є обов'язковою для відточеної роботи центральної нервової системи.
Формування правильної звуковимови
Звуковимова - це важливий аспект мовленнєвого розвитку дитини, який включає в себе сприйняття звуків і слів на слух та їх вимову (артикуляцію). Формування правильної звуковимови можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.
Після постановки звука його вимову обов'язково необхідно закріпити - автоматизувати. Якщо цього не зробити, в повсякденному мовленні дитина буде вимовляти свій "колишній" дефектний звук. Диференціація звуків - це один із завершальних етапів у виправленні порушень звуковимови у дітей. Цей етап є дуже важливим для розмежування "старої" (дефектної) вимови від "нової" (правильної).
Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення
Фонетико-фонематична сторона мовлення є показником загальної культури мовлення, співвідношення мови того, хто говорить нормам звуковимови.
Розвиток мовного дихання
Дихання, яке з'являється в момент вимовляння звуків, слів, фраз і бере безпосередню участь у їх творенні, особливе. Воно називається мовленнєвим. Чітка звуковимова, красива дикція неможливі без добре розвинутого мовленнєвого дихання.
Збагачення словникового запасу
Словниковий запас - це набір слів, яким володіє людина у знайомій їй мові. Словниковий запас, як правило, росте та розвивається з віком, і слугує як практичний і фундаментальний інструмент для спілкування та здобування знань.
Приблизна група слів, які ми розуміємо, коли їх чуємо, охоплює "пасивний" словниковий запас, тоді як "активний" словниковий запас складено зі слів, які спадають нам на думку негайно, коли ми маємо використати їх у реченні, коли говоримо.
Навички звукового аналізу і синтезу
Звуковий аналіз слів - це складний процес, який умовно можна розділити на такі етапи:
- вслухання в звучання слова, вирізнення звуків;
- самостійне відокремлення звуків із слова, аналіз його звукової структури.
Синтез мовлення - перетворення друкарського тексту на мовний сигнал. Читання складу чи слова (процес читання). Вимова проаналізованого складу чи слова, складання його з розрізної азбуки тощо.
Розвиток просодичної сторони мовлення
Просодика - це складний комплекс, що включає голосові характеристики (висота, сила, тембр) і мелодико-інтонаційну сторону мовлення (темп, ритм, паузація: пауза, логічний наголос)
Формування лексико-граматичної сторони мовлення
Лексико-граматична сторона мовлення - це складна система, яка включає в себе:
-
лексику: запас слів, які дитина розуміє і використовує в мовленні;
-
граматику: правила побудови слів, словосполучень і речень.
Під лексико-граматичною стороною мови розуміють словник і граматично правильне його використання.
Розвиток дрібної моторики
Розвиток дрібної моторики - необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини, відволікти, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.
Розвиток артикуляційної моторики
Процес розвитку артикуляційної моторики займає одне з головних місць у логопедичній роботі з формування правильної звуковимови. Він включає в себе: вироблення у дитини повноцінних рухів органів мовленнєвого апарату, формування вміння переходити від простих артикуляційних рухів до складних, які будуть використовуватися в подальшому для правильної вимови звуків.
Формування зв'язного мовлення
Зв'язне мовлення - це розгорнутий виклад певного змісту, який відбувається логічно, послідовно та образно. Воно організоване за законами логіки, граматики та композиції, є одним цілим , має тему, виконує визначену функцію (здебільшого комунікативну).
